НЕОБХІДНІСТЬ ЩЕПЛЕНЬ В ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
Інфекційні хвороби здавна були великою бідою для людства. Епідемії не рідко забирали життя людей в більшій кількості, ніж війни та стихійні лиха. Ще й сьогодні в багатьох містах Європи можна побачити “чумні стовпи”, які були споруджені більш ніж 100 років тому на знак подолання в цій місцевості страшної пошесті чуми.Термін “інфекція” означає зараження, проникнення до організму людини мікроорганізму, що може спричинити хворобу.
Дифтерія. Щоб уявити собі, яким лихом для людства була ця хвороба, достатньо навести декілька цифр. У довакцинальний період в нашій країні хворіло на дифтерію від 40000 до 80000 дітей щорічно. Смертність від цієї інфекції становила майже 50 %, тобто серед захворілих на дифтерію помирала кожна друга людина. У 1932 році було розпочато масове проведення профілактичних щеплень, яке кардинально змінило дану ситуацію. Щоб припинити епідемію дифтерії довелось масово щепити дорослих та проводити додаткові щеплення дітям. Лише завдяки цим заходам рівень захворюваності на дифтерію почав знижуватись і тільки в 2005 році нарешті кількість хворих досягла рівня 1990 року. В 2006 році на дифтерію захворіло лише 68 осіб. Паралельно знижувалась і кількість померлих від дифтерії. Якщо у 1995 році від дифтерії померло близько 150 осіб, то в 2006 році – лише одна дитина, яка була не щеплена.Якщо ж взагалі припинити проводити щеплення проти дифтерії, то захворюваність знову почне зростати і через декілька років досягне рівня дощеплювального періоду з сотнями смертельних випадків.
Правець. Не менш значний вплив справила імунізація на захворюваність такою небезпечною інфекційною хворобою, як правець.Правець відомий людству більш, ніж 2500 років. На протязі всієї історії людства правець був постійним та неминучим супутником війн.Проте, правець виникав не тільки внаслідок військового травматизму, але і в мирний час ця інфекція забирала тисячі людських життів. Перебіг хвороби надзвичайно важкий і в кожного другого правець закінчувався смертю. Лише щеплення дозволили здолати цю небезпечну хворобу і зберігати щорічно життя більш, ніж 0,5 млн. людей.Наука лише у вигляді щеплень надала практичним лікарям надійний метод попередження цього захворювання. І тому, тільки некомпетентні люди можуть заперечувати необхідність вакцинації.
Кір – інфекція, яка до 60-х років минулого сторіччя була однією з найбільш поширених в Європі. На протязі життя майже кожна людина хворіла на кір. Показник захворюваності майже дорівнював показнику народжуваності. В нашій країні щорічно хворіло на кір 1,5 – 2,0 млн. осіб, в світі – більше 40 млн.Кір не рідко була причиною дитячої смертності. В світі щорічно помирало від кору не менше, ніж 400 тисяч дітей, а в окремі роки і значно більше. В Україні на протязі 15 років початку XX століття від кору померло біля 500 тис. дітей. Причиною смерті найчастіше було ускладнення у вигляді пневмонії.Значним кроком уперед стала розробка метода виготовлення із сироватки крові препарату гамма-глобуліну, який виявляв значну захисну дію.
Кашлюк. Кашлюк є бактеріальною інфекцією з крапельним механізмом передачі. Джерелом інфекції є хвора людина (дитина). Кашлюк особливо небезпечний для дітей віком до 2 років. Окрім безпосередньої загрози життю кашлюк може шкідливо впливати на подальший фізичний та психічний розвиток дитини. Найбільш тяжкі ускладнення становлять захворювання нервової системи. Кашлюк як поширене захворювання з важкими ускладненнями здавна був відомий в усіх країнах світу. По рівню захворюваності він поступався лише кору і при цьому супроводжувався високою летальністю. Захворюваність в Україні в дощеплювальний період становила більше 100 тис. дітей на рік. Найбільш оптимальним заходом боротьби з кашлюком визнано вакцинацію. Завдяки імунопрофілактиці щорічно в світі вдається запобігти 5 млн. випадків кашлюку та попередити 760 тис. летальних закінчень хвороби. Проте і сьогодні кашлюк залишається світовою проблемою.
Поліомієліт. Поліомієліт або дитячий параліч – важке інфекційне захворювання, що супроводжується ураженням нервової системи та розвитком паралічу.В середині минулого століття епідемія поліомієліту мала місце в 70 країнах світу. Лише в США кількість захворювань в окремі роки досягала 60 тис. В радянському Союзі в 1950 році було зареєстровано 2,5 тис. випадків, і їх кількість зростала з року в рік. Найвища захворюваність на поліомієліт в Україні реєструвалась в 1958 році, коли захворіло близько 4 тис. осіб. Всього за період 1954-1958 рр. захворіло близько 15 тис. дітей, значна частина з них на все життя залишилась інвалідами.
Небезпечне захворювання кір: відмова від щеплення і його наслідки
Останнім часом ситуація навколо щеплень загострюється. У засобах масової інформації описуються страшні ускладнення після такої медичної процедури, включаючи навіть летальні випадки. Треба сказати, що людство ще не придумало нічого, що могло б захистити його від важких недуг. У рідкісних випадках при проведенні процедури виникали страшні наслідки. Подібні ситуації змушують батьків задуматися про необхідність щеплення для дітей грудного віку. Проте невакцинованих дуже складно влаштувати в дитячий садок, тому основна частина батьків сприймає процедуру як належне. І все ж знаходяться ті, хто пише відмова від щеплення. Закон в цьому випадку на боці батьків. Звичайно, дитину можуть не взяти в дитячий сад, але це все ж не так погано, як загроза здоров'ю. Проте варто поглянути на це питання і з іншого боку. Наприклад, якщо дитині не проводилась вакцинація від кору, він цілком може заразитися цим важким захворюванням. Вірус зберігається в приміщенні протягом двох годин. Нещеплені діти практично всі хворіють на кір.
Симптоми: У захворівшої дитини підвищується температура, з'являється кашель, сльозотеча, нежить, кон'юнктивіт. Всі ці ознаки бувають і при ГРЗ, але через 2-3 дні виникає висип на обличчі, голові, за вухами. Це важке захворювання з ускладненнями. Приймаючи рішення написати відмову від щеплення, треба знати про нього все. У дітей після народження зберігається імунітет. Якщо мама раніше хворіла на кір або ж прищеплювалася від цього захворювання, дитина протягом півроку не захворіє. Кір - це досить важке захворювання з такими ускладненнями, як втрата слуху і зору, отит, пневмонія і навіть розумова відсталість. Також при цій хворобі високий рівень смертності. Тому відмова від щеплення може з'явитися причиною летального результату.
Перебіг захворювання: Прихований період інфекції - 9-11 днів. Ще на цій стадії можуть проявитися перші симптоми кору. У початковому, що не є специфічним періоді з'являються білясті цятки на слизовій щік, твердого та м'якого піднебіння, кон'юнктивіт. Також посилюється кашель і нежить, підвищується температура. Виникає висип на різних ділянки тіла в суворій послідовності. Спочатку вона охоплює обличчя, шию, тулуб, стегна, руки, стопи, гомілки. Плями неправильної форми зосереджені найбільше на обличчі, шиї і грудній клітці. В даний час відзначається зниження захворюваності на кір. Відмова від щеплення, якщо він буде набувати масового характеру, може змінити ситуацію не в кращий бік.
Щеплення: Вакцинація проти кору проводиться дітям, які досягли 12-15 місяців. Друге щеплення роблять в 6 років. Імунітет зберігається протягом 25 років.
Іноді після вакцинації спостерігаються такі реакції:
- висока температура;
- кон'юнктивіт;
- нежить;
- кашель;
- блідо-рожевий висип.
Всі ці явища зникають через 3 дні. Однак бувають і ускладнення, які призводять до алергічних реакцій, ураженням нервової системи, судом. Іноді зустрічається і тромбоцитопенія. У разі забруднення відкритої ампули золотистим стафілококом може з'явитися синдром токсичного шоку, який здатний привести до летального результату.
Висновок :Ускладнення, які бувають після вакцинації, іноді лякають людей. Зваживши всі «за» і «проти», вислухавши думку медиків, батьки приймають рішення щодо того, робити щеплення чи відмовитися від нього. Формально закон на стороні батьків, проте в реальному житті без щеплення дитину не беруть до дитячого закладу. І це цілком виправдано, оскільки відсутність щеплення може призвести до масового карантину.
Шановні батьки, не вірте людям, які досить часто не є професіоналами, і які агітують Вас проти вакцинації.
Вони на дають собі звіту, яке лихо може спіткати людей внаслідок не тільки повної, а навіть часткової відміни проведення щеплень. Діти і навіть дорослі знову почнуть масово хворіти на дифтерію, кір, поліомієліт та інші „керовані” інфекції і не всі вони після цього залишаться живі та здорові. Варто зауважити, що чим старше є людина, тим важче вона переносить будь-які хвороби, особливо інфекційні і тим частіше розвиваються ускладнення. Пам’ятайте, що в Україні використовуються лише безпечні та ефективні вакцини. Робіть щеплення собі і своїм дітям бо тільки так Ви можете запобігти інфекційним захворюванням.
ІНФОРМУЄМО!!!
Щеплення АКДП все, що повинні знати батьки про вакцину
На сьогоднішній день багато батьків відмовляються від вакцинації, коментуючи свою незгоду на дитячі щеплення тим, що вони дуже небезпечні для здоров'я малюків. Щеплення АКДП відноситься до найбільш спірним. Мами і тата не впевнені, що ця щеплення так необхідна. Однак варто піддавати перевірці дитячий організм, адже зіштовхнувшись з небезпечними захворюваннями, від яких захищає АКДП, немає впевненості, що він зможе дати їм відсіч. Так чи варто довіряти цій щеплення? Давайте спробуємо розібратися.
АКДП – що це?
Вакцина АКДП призначена для попередження особливо небезпечних форм таких поширених хвороб, як коклюш, правець, дифтерія. А розшифровуватися вона, як «адсорбована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина». Закордонним замінником є Інфанрікс.
Для чого потрібна щеплення АКДС?
Дифтерія, правець і коклюш – гострі захворювання, які носять інфекційний характер. Вони протікають досить складно, та і лікування вкрай важкий і тривалий. Дифтерія і коклюш – це інфекції, які передаються повітряно-крапельним шляхом. Крім цього вони можуть спровокувати справжню епідемію, тривалість якої становить від двох до чотирьох років.
Дифтерія супроводжується інтенсивним набряком глотки і гортані, істотним збільшенням лімфатичних вузлів і серйозною інтоксикацією всього організму. Ці симптоми можуть призвести навіть до летального результату. Крім того, великий ризик виникнення паралічу, збоїв в роботі серця, центральної нервової системи, а також нирок.
При коклюші спостерігаються часті приступи спазматичного кашлю характеру. Такий кашель може зберігатися тижнями, заважаючи нормальній життєдіяльності. Велика ймовірність розвитку пневмонії, пошкодження мозку і виникнення судом. Особливу небезпеку захворювання становить для дітей до двох років.
Однак у першу чергу вакцина АКДП є профілактичним заходом правця, який з усіх перелічених недуг вважається самим критичним для життя дитини. Правець передається контактним шляхом. Захворювання розвивається, коли збудник проникає до ушкоджених тканин, до яких не надходить кисень. Обумовити правець можуть поранення, обмороження, замети, опіки, уколи всілякими колючками. У немовлят правець може виникнути в результаті обрізання пуповини за допомогою нестерильних інструментів.
Збудник виробляє токсин, який атакує нервову систему і провокує появу судом і напруги в абсолютно кожної м'язі тіла. Хворий нагадує «дугу», у нього спостерігається сильне потовиділення, а щелепи змикаються так, що їх неможливо нічим розтиснути. При цьому сильно піднімається температура тіла – вона може досягати позначки в 42 градуси. Проте найстрашнішим є той факт, що при цьому відбувається порушення функцій організму, включаючи дихальну і глотательную. Велика ймовірність коми або паралічу серця. У більшості випадків хвороба закінчується трагічно – смертю. І навіть найсучасніше лікування не може гарантувати позитивного результату.
Якщо людина не щеплена, перебіг цих захворювань непередбачуваний. Якщо ж щеплення АКДП була зроблена, то організм може навіть і не помітити інфекцію або захворювання пройде досить легко і без наслідків. Саме тому ВООЗ рекомендує робити дану щеплення всім дітям без винятку.
Формування здорового способу життя дітей.
Формування здорового способу життя у дітей – першочергове завдання батьків, які хочуть, щоб їхні малюки повноцінно розвивалися, зростали сильними, міцними, і вболівали як можна рідше. Мами і тата повинні буквально з народження знайомити дитину з основами правильного харчування і загартування, налаштовувати спосіб життя малюка на певний режим дня, а трохи пізніше вести з дитиною бесіди про шкоду куріння, алкоголю та наркотичних речовин. Крім того, батьки повинні обов’язково демонструвати здоровий спосіб життя для своїх дітей на власному прикладі, адже, в першу чергу, діти повторюють поведінку і вчинки членів своєї сім’ї.
Правила здорового способу життя для дітей
Такі нехитрі рекомендації дозволять вашим дітям підтримувати міцне здоров’я і якомога рідше зустрічатися з простудними захворюваннями:
У будь-яку погоду з дитиною необхідно гуляти на вулиці.
При цьому не варто занадто сильно кутати малюка, досить забезпечити, щоб ноги дитини завжди залишалися сухими, а пронизливий вітер не проникав під верхній одяг. По можливості вибирайте для прогулянок місця з великою кількістю зелені, загазованих вулиць, навпаки, краще уникати.
Для повноцінного розвитку і міцного здоров’я дошкільнят дуже важливий денний сон.
Для самих маленьких краще організувати сон на відкритому повітрі – в колясці або манежі.
У кімнаті дитини потрібно регулярно проводити вологе прибирання.
У дитячій не повинно бути ніяких предметів, які збирають пил на себе – книги, килими з довгим ворсом, м’які іграшки. У приміщенні, де спить малюк, необхідно підтримувати температуру повітря близько 18-20 градусів Цельсія. Крім того, в кімнаті малюка можна розставити живі квіти в горщиках – вони сприяють очищенню повітря у квартирі від шкідливих газів.
Також одним з важливих аспектів здорового способу життя є висока рухова активність дитини.
З малюком старше року потрібно обов’язково гуляти без використання коляски, щоб малюк міг самостійно бігати і грати. Хлопців шкільного віку краще записати в спортивні секції, щоб хлопці і дівчата з самого дитинства були захоплені якоюсь справою.
Правильне харчування необхідно дитині будь-якого віку.
З самого народження малюка, мама повинна прагнути максимально довго продовжувати грудне вигодовування, адже материнське молоко – це єдиний продукт, який повністю забезпечує дитину необхідним запасом поживних речовин, мінералів і вітамінів. Надалі дитині необхідно забезпечувати повноцінне п’яти — або чотириразове харчування, при цьому в щоденний раціон малюка повинні обов’язково входити м’ясні страви, молочні продукти, свіжі фрукти і овочі, а також злакові культури.
Нарешті, для підтримки імунітету дитячий організм потрібно обов’язково гартувати.
Найбільш поширені методи загартовування для дітей – контрастний душ, обливання та обтирання. Починати подібні процедури слід з досить теплої води – її температура повинна становити близько 34-35 градусів. У подальшому температуру води необхідно поступово зменшувати, зрештою, довівши до 22 градусів Цельсія.
У більшості дитячих садків і шкіл регулярно проводиться бесіда про здоровий спосіб життя для дітей. Тим не менш, не варто сподіватися на роботу вчителів і вихователів, адже турбота про здоровий спосіб життя дитини, в першу чергу, лягає на плечі батьків. Саме мама і тато є головним прикладом для дитини, і саме вони повинні щодня підтримувати правильний режим дня, харчування і фізичної активності, якщо дбають про здоров’я свого малюка.
Педикульоз (від лат. реdiculus – воша) або вошивість – паразитарне захворювання шкіри та волосся.
Хворіють на педикульоз всі прошарки населення різних вікових груп, однак частіше – діти. Важливо знати, що за несприятливих епідеміологічних умов воші можуть бути переносниками збудників висипного та поворотного тифу.
Розрізняють три типи вошей: головні, платяні та лобкові (площиці).
Головні воші – прозорі або сірувато-жовті комахи завдовжки до6 мм. Воші не стрибають і не літають, вони повзають. Упродовж 20-30 днів воша відкладає до 10 яєць (гнид) в день. Через 8-10 днів з гнид утворюються личинки, що перетворюються потім на дорослу вошу, яка через 10-15 днів починає сама відкладати яйця. Самки головної й лобкової воші, відкладаючи яйця (гниди), приклеюють їх до волосся, а самки платяної воші – до білизни, одягу. Весь цикл розвитку відбувається на волоссі й шкірі заражених людей і продовжується не менше 20 днів. Живляться воші виключно кров′ю, випиваючи за один прийом до 0,003 мл. Тривалість життя воші до 38-46 днів.
Зараження педикульозом відбувається при прямому контакті з ураженим волоссям, особливо довгим, а також через засоби особистої гігієни (рушник, гребінець тощо).
Воша може переповзати з однієї голови на іншу в місцях скупчення людей (тролейбусі, магазині, у дитячому садку, школі тощо). Оскільки воші здатні плавати у воді, то можливо заразитися педикульозом і у басейні. За великої кількості вошей, вони можуть розповзатися по верхньому одязі, постільній білизні, меблях, підлозі. Зараження лобковими вошами відбувається переважно при статевих контактах, рідше – через постільну білизну та інші предмети загального користування, можливе зараження і в лазні.
Поширення педикульозу зазвичай відбувається при порушенні гігієнічних норм життя (нерегулярне миття, нечаста зміна натільної й постільної білизни), що пов'язано з низьким культурним рівнем окремої частини населення чи за умов соціальних та стихійних бід.
Головні воші паразитують в ділянці скронь і потилиці, звідки можуть поширюватися на інші ділянки волосяної частини голови. Хворі скаржаться на сильний свербіж. В осередках ураження виявляють воші і гниди, на шкірі помітні розчухи, можливе приєднання вторинної інфекції. У запущених випадках волосся склеюється (ковтун), збільшуються і стають болісними регіонарні лімфатичні вузли.
Платяні воші паразитують переважно в ділянці попереку, в міжлопатковій ділянці, на задній поверхні шиї: їх укуси викликають сильний свербіж шкіри і появу висипки, лінійних розчухів, при цьому часто приєднується вторинна піококкова інфекція. Поступово шкіра на місці розчухів огрубіває та набуває сірувато-бурого (брудного) кольору.
Лобковий педикульоз ще називають – фтиріаз. Лобкові воші паразитують на волосяній частині лобка, калитці, верхній частині стегон. У запущених випадках вони можуть поширюватися на ділянку пахвових западин, спину, груди, бороду, вуса, вії і брови. Воші щільно прикріпляються до стержня волоса. На місці укусів лобкових вошей утворюються сірувато-сині плями величиною до10 мм, які не зникають при натискуванні; через 1-2 тижні вони безслідно зникають. Хворих турбує сильний свербіж шкіри.
Значною популярністю серед населення користуються засоби народної медицини педикульозу (журавлинний сік, оцет, дустове та дьогтярне мило, ефірні масла чайного дерева, лаванди, гас, дихлофос), які є значно менш ефективними порівняно з лікарськими засобами та несуть приховану небезпеку: гас, наприклад є вогненебезпечним, оцет у великих концентраціях може призводити до опіків, а дихлофос – до отруєнь. Цікавим є той факт, що синтетична фарба для волосся має протипаразитарну дію, за рахунок високих концентрацій їдких хімічних речовин.
Тому лікування педикульозу повинен призначати лікар-дерматолог, оскільки він володіє повною інформацією щодо найбільш ефективних протипаразитарних засобів, які є в аптеках, та знає особливості їх застосування в кожному індивідуальному випадку, а також дасть вичерпні рекомендації як позбутися цієї хвороби. Перш за все, хворим рекомендують проводити щотижневе миття голови та тіла гарячою водою з милом, часту зміну натільної та постільної білизни, попередньо підданих дезінфекції (кип’ятіння та наступне прасування гарячою праскою). При обробці хворого протипаразитарними препаратами важливо дотримуватися заходів власної безпеки, оскільки більшість з них є токсичними. Обробку хворого краще проводити в спеціально відведеному місці та в спеціальному одязі (щільно застебнутому халаті, шапочці, гумових рукавичках), який після закінчення обробки хворого необхідно піддати дезінсекції. При виявленні гнид головних вошей, їх вичісують частим гребенем. Радикальним методом боротьби з вошами може бути стрижка волосся наголо. Потрібно не забувати про дезінфекцію ножиць і бритви, які проводять 70 % етиловим спиртом або 3 % розчином карболової кислоти. Волосся, що зістригли, краще спалити. Одночасно проводять лікування заражених партнерів.
Вже доведено, що воші частіше з’являються на чистих головах – так легше дістатися до крові. Враховуючи це, перш за все, батьки повинні хоча б раз на тиждень ретельно оглядати голову, а особливо, якщо дитина відвідує організовані колективи.
Отже, основними заходами профілактики педикульозу є проведення загальних гігієнічних заходів, цілеспрямованих профілактичних оглядів (особливо в дитячих садках, школах тощо), дотримання особистої гігієни, підвищення санітарної грамотності населення.
